Святотроїцька церква с. Селець
Волинська область Володимир- Волинський район с. Селець
Селецька загальноосвітня школа І-ІІ ступеня ім. О. Полонської
______________________________________________________________
Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді
« Моя Батьківщина –Україна»
Напрям експедиції « Духовна спадщина мого народу»
2015 рік
Автори краєзнавчо-дослідницької роботи:
Керівник:
Бігун Микола Миколайович – вчитель історії Селецької ЗОШ І-ІІ ступеня, тел. 0932001433
Автор:
Краєзнавчий гурток Селецької ЗОШ І-ІІ ступеня ім. О.І. Полонської
Учасники:
1. Пилипчук Наталія Олександрівна – учениця 9 класу Селецької ЗОШ І-ІІ ступеня
2. Мартем»янова Марія Василівна – учениця 9 класу Селецької ЗОШ І-ІІ ступеня
3. Кіквідзе Вікторія Володимирівна – учениця 9 класу Селецької ЗОШ І-ІІ ступеня
4. Зубач Людмила Ігорівна – учениця 9 класу Селецької ЗОШ І-ІІ ступеня
З М І С Т:
Вступ
1. До історії розвитку православ»я на Володимирщині
2. Святотроїцька церква с. Селець
3. Наша церква - наша святиня.
Вступ
Православні храми – німі свідки слави нашої віри, розсіялись по всіх мальовничих куточках волинського краю і стали невід»ємною частиною нашої духовності і культури.
Сьогодні милують людське око княжі собори та величні споруди монастирів, від яких віє древністю та лицарською відвагою мужніх предків. Не залишають байдужими наше серце і ті маленькі дерев»яні церкви та цвинтарні каплички, що тихесенько ховаються поміж столітніх дубів і ясенів.
Храм – це духовний осередок села чи міста, що завжди згуртовував навколо себе православних віруючих. Усім своїм внутрішнім єством храм сповнений скорботних і радісних, покаянних і подячних молитв наших предків, він навіки об»єднує минулі і прийдешні покоління.. Символічно опускаючи небеса до землі, храм завжди нагадує нам про ті вічні християнські цінності: віру, надію, любов, які визначають долю кожної людини. Жодна церква у наших поселеннях не подібна одна на іншу, оскільки їхні будівничі, вкладаючи свій талант і вміння, щоразу прагнули створити справжній шедевр, здатний перевершити своєю красою усіх попередників. « Храм навчає жити у родині, храм навчає соборності, у ньому твориться громада. Тільки вдуматися, наскільки це важливо для наших сучасників. Адже не секрет, що саме гординя, самолюбство, егоїзм намагаються витіснити з підвалин суспільного, родинного, сімейного життя надійні камені любові, злагоди, терпіння та жертовності і підмінити їх собою» - так говорить архієписком Володимир-Волинський і Ковельський Симеон.
1. До історії розвитку православ»я на Володимирщині
У своїй різноманітності православні храми відображають не тільки дух своєї епохи та її мистецькі смаки – їхня історія міцно переплітається з історією християнства на нашій землі.
Відомо, що перша церковна організація на Волині була багато років пов»язана з іншим політичним центром – Великоморавською державою, християнізованою в 9 столітті рівноапостольними братами Кирилом і Мефодієм. Найвірогідніше, саме там слід шукати перші зразки нашого церковного зодчества – типу великоморавської храмової архітектури, який ділиться на дві гілки: одну з них представляють малі муровані церкви корабельного типу, а іншу – « ротонди» - круглі за формою храми, що були розбудовані абсидами зі східної та західної сторін. На думку вчених, вони дали початок першим тризрубним дерев»яним храмам, які донині поширені в нашому регіоні. Прийшли ці святині на Волинь разом з учнями святого Мефодія Наумом та Гораздом, які жили та проповідували у нашому краї ( «Стара катедра» в селі Федорівка, що в передмісті Володимир-Волинського, Василівська церква у самому місті).
Прийняття Київською Руссю у 988 році християнства мало неабияке значення для духовного, культурного та суспільного розвитку наших предків. Волинська єпархія, очолена у 922 році болгарином Стефаном І, була однією з найголовніших після Київської митрополії завдяки розміщенню біля західних рубежів держави. Все це спонукало останню виступати щитом руського православ»я проти латинських посягань. Керуючись з архієрейської резиденції у Володимир-Волинському, вона охоплювала значну частину сучасної України.
Володимир тривалий час був столицею Волинсько-Галицької держави, а це сприяло розвитку культури, просвітництва, духовності. В тяжкі роки монголо-татарської навали, наші предки на чолі із князем Данилом зберегли і розвинули православну віру. І коли в 1596 році Володимирський єпископ Іпатій Потій підписав з Римом унію, то в боротьбі з католицизмом « тут було закатовано 12 тисяч православних віруючих, монахів і священників, що твердо стояли в православ»ї і не побажали змінити святої прадідівської віри»(«Храми Волині» Луцьк Вісник 2004).
На прохання гетьмана П. Сагайдачного, зусиллями Йова Борецького патріархом Єрусалимським Феофаном у 1621 році була відновлена українська православна ієрархія. Проте гоніння зі сторони католиків так і не дали відновити Володимирську єпархію, у 1625 році вона була приєднана до Луцької єпархії.
Після другого поділу Польщі у 1793 році для Західної України і Білорусії була відкрита Мінська єпархія на чолі з архієпископом Віктором (Садковським). З цієї епархії у 1795 році було утворено Волинське вікаріатство, центр якого знаходився у Житомирі. У 1799 році волинське вікаріатство набуло статус єпархії. Згодом, у 1891 році, у Володимир-Волинський призначено єпископом преосвященного Паісія (Виноградова) і утворено вікаріатство. Останнім вікарним Володимир-Волинським єпископом був преосвященний Мануїл, якого в 1943 році замучили в лісі і засипали в могилі, котру він сам собі викопав і з 1943 по 1996 рік єпископів у Володимирі-Волинському не було.
З травня 1996 року Священний синод УПЦ прийняв історично справедливе рішення про відродження найдревнішої кафедри на Волині – Володимир-Волинської. Керуючими було призначено преосвященного Симеона з титулом єпископа Володимир-Волинського і Ковельського. На даний час справами єпархії керує преосвященний єпископ Володимир.
Сьогодні Володимир-Волинська єпархія займає вісім районів північно- західної частини Волині. Вона складається з 12 благочинь, налічує 226 храмів, 4 монастирі, 220 священнослужителів. Тут діє 172 недільних школи з 5,2 тисячами учнів, Православний центр, Богословська студія, благодійні братства, регентська школа,парафіяльні бібліотеки, літній табір для дітей-сиріт ( «Храми Волині» Луцьк Вісник 2004).
2. Святотроїцька церква с. Селець
На високому березі тихоплинної річки Луга у селі Селець стоїть Свято-Троїцька церква. Це місце віддзеркалює не тільки любов віруючих сердець до Творця і Спасителя, а й кращі прагнення наших людей, його святі почуття. Це місце сповнене духом людської радості і горя, співчуття, ненависті, втіхи і страждань. Тут люди молилися і за першим покликом дзвону збиралися на захист віри.
Фото 1. Загальний вигляд Свято-Троїцької церкви с. Селець
Учасники експедиційного загону Селецької загальноосвітньої школи вивчали історію місцевої церкви. В процесі знайомства з історичним минулим Свято-Троїцького храму зустрілися з настоятелем святині отцем Олександром. Він розповів, що перша згадка, яка збереглася з опису, складеного а 1895 році блаженної пам»яті отцем Никанором Абрамовичем, показує, що храм святого Архістратига Михаїла в селі Селець почав будуватися в 1821 році і закінчений у 1840 році дідичами, або, як їх називали, графами Селецького «майонтку» Михаїлом (Коронним підчашим) і його сином Феліксом Чацькими з благословіння Преосвященного Стефана – православного єпископа Волинського і Житомирського, від якого у свій час на це була видана храмозданна грамота від 24 травня 1826 року під номером 36.
На даний час Селецька церква – це цегляна споруда на мурованому фундаменті у вигляді хреста на схід алтарем. Храм однопрестольний. Унікальною в цій місцевості є дзвіниця церкви. Вона знаходиться на цвинтарі, окремо від церковного приміщення і має вигляд мурованої стіни з чотирма вікнами, у яких підвішені дзвони. Довжина стіни 8,35 метра, висота – 4,5 метра.Дзвіниця побудована стараннями прихожан в 1790 році після приїзду в село митрополита Леона Кишки. На думку о. Олександра, дзвіниця побудована в католицькому стилі ( вплив сім»ї Чацьких). Будівля добротна, збереглася до цього часу без явних ушкоджень.
Фото 2. Дзвіниця церкви в католицькому стилі
У 1688 році на західній окраїні села було збудовано католицький костел світої Трійці ( повністю зруйнований у 1951 році). Костел діяв до 1939 року. Очевидці пригадують гарні образи в ньому, про які говорили, що ікони були намальовані Беатою Чацькою з роду Потоцьких ( 1758-1821) – досить відомою художницею-аматоркою, вишивальницею та господинею палацу, образ якого зберіг нащадкам художник Наполеон Орда. Костел у 40-их роках минулого століття було повністю зруйновано і його залишками вимощено проїзжу частину долини річки Луга. У 1996 році при сприянні сільського голови Богославця Івана Петровича поляки встановили на місці костелу пам»ятний хрест.
Селецький маєток Мал. худ. Н. Орди
До 1923 року православний храм носив назву Свято-Михайлівський, а з 27 квітня 1923 року згідно з резолюцією Високопреосвященного архієпископа Діонісія церкву перейменовано на честь святої Трійці з поданням храмової ікони «Святої Трійці під дубом Маврійським». Храм має довжину 28 метрів, ширину – 12 метрів і висоту 16 метрів.
На церковному цвинтарі, розповідає о.Олександр, стоять три муровані хрести. Північний хрест побудований на місці престола стародавньої, вже не існуючої церкви святого Архістратига Михаїла.
Фото 3. Північний хрест. Місце, де знаходився престол першої церкви
Вона була побудована з дерева у 1676 році і перенесена в 1841 році на кладовище в урочищі «Дичина». Там ця церква, як каплиця, простояла до 1896 року і була знесена. На її місці збудували нову, Свято-Воскресенську церкву. ( Інформація взята з опису священника Никанора Абрамовича і псаломщика диякона Іоанна Залуського). Церкву на кладовищі збудував священник села селець Євстафій Іванович Тучемський своїми коштами і з допомогою парафіян. Про це є запис на престолі, який колись знаходився в церкві с. Селець. Престол цей на даний час переданий в користування Свято-Пантелеймонівському храму. На кришці престолу є напис:»Освятися сей жертовник Господа и Спаса нашего Исуса Христа во храме в честь святого воскресения Господа и Спаса нашего Иисуса Христа во селе Селец при державе Благочестейшего Самодержавейшего Великого Государя нашего Иператора Николая Александровича и вся Руси по благословению високопреосвященейшего Модеста архиєпископа Волинского и Житомирского при настоятеле Селецкого прихода священника Євфстахия Тучемского иже с женой своєю Фефаилой создан храм етот в лето от сотворенія мира ( 7406) от рождества же плоти бога слова ( 1898) месяца сентября в 20-ий день основан же храм в селе Селец».
Село Селець є батьківщиною відомої вченої – професора математики, астрономії і філософії Олени Іванівни Полонської – надзвичайно талановитої людини. Довгожитель села Захарчук Ганна пригадує, як мала «Льоля» ( так називали Олену в дитинстві) бігала до православного храму, а мама відвідувала костел. Тато тим часом збудував на зарічній частині села муровану школу, за що в подарунок одержав іменну зброю ( шаблю).
Досліджуючи історію церкви, члени експедитційного загону одержали цікаві відомості про церкву 20-их років минулого століття. Церква у власності мала майже 37 десятин землі, із них орної – 30 дес. І луків -7 десятин. Із них 7 десятин церква завжди передавала для користування найбіднішим селянам села. Збереглася карта церковних земель станом на 1926 рік.
Карта церковних володінь станом на 1926 рік
Збереглися дані про Селецьку парафію цих часів.
|
Села |
Кількість господарств |
Населення |
Разом |
|
|
чоловіки |
жінки |
|||
|
Селець |
71 |
262 |
292 |
554 |
|
Чесний Хрест |
60 |
238 |
243 |
481 |
|
Мар»я Воля |
22 |
83 |
89 |
172 |
|
Всього |
153 |
583 |
624 |
1227 |
|
-євреїв |
9 |
34 |
36 |
70 |
|
-католиків |
20 |
79 |
81 |
160 |
|
-уніатів |
25 |
98 |
112 |
210 |
|
-баптистів |
2 |
4 |
3 |
7 |
Дані про населення парафії станом на 1925 рік
Дохід із земель церква мала у розмірі 1200 злотих, заробітня плата священника становила 800 злотих, консисторія доплачувала йомук ще 400 злотих. Для порівняння наводимо відомість про те, що корова чи кінь в ті часи коштували від 600 до 800 злотих.
Отець Олександр зазначив, що з усією гіркотою в серці треба визнати, що минуле 20-те століття було найкривавішим в історії православ»я. Дві світові війни, революція, поневолення Волині різними загарбниками наклали свій відбиток на наші святині. Великої руйнації зазнали наші храми в післявоєнні роки, коли гнітило душу радянське атеїстичне засилля. Проте храм святої Трійці у цій боротьбі вистояв, він ніколи не був закритим, зганьбленим і потоптаним, а завжди був відкритий для людей, для їх радощів і горя.
3. Наша церква – наша святиня.
Члени експедиційного загону школи, досліджуючи історію церкви, провели опитування серед учнів, їх батьків і вчителів про їх ставлення до християнської моралі, до храму, до віри в Бога.
Один із учнів школи 8 класу роздумує про християнські моральні цінності у ХХІ столітті: «ХХІ століття – вік технічного прогресу, значних відкриттів. Людське життя наповнене різними захопленнями, розвагами, не завжди корисними. Молодим дуже легко розгубитися у виборі привильного шляху, адже стільки спокус: мобільні телефони, комп’ютери, телевізори з новими надпотужними антенами, з екранів яких часто лине бруд, пропагується насилля, несправедливість. Захопившись віртуальним життям, людина забуває про добро, справедливість, любов…
А що ж буде далі? Адже майбутнє усього світу залежить від того, які моральні цінності пануватимуть сьогодні в наших серцях.
Мої прадіди, дідусі, батьки і я - православні християни. У нашому роді з покоління в покоління передається віра в Бога, Його Сина Ісуса Христа, уміння жити за їхніми заповідями. Їх не так уже й багато, вони лаконічно відображені у мудрій книзі Біблії. Я думаю, що якби усі люди знали і, головніше, їх дотримувалися, то зла у світі було б набагато менше.
Є заповідь, яка закликає: «Шануй батька свого і матір свою, щоб добре велося тобі, і щоб ти був довголітній». Хто ж у світі найрідніший за батька та матір? Вони єдині – це люди, які дали нам життя! Хочемо жити у любові й радості, у добрі та злагоді, то шануймо і поважаймо своїх батьків! Якщо ж ти не завжди слухняний та добрий, коли навіть у думціє щось негарне, то ти вже порушуєш цю заповідь. Якщо це так, то не питай, чому у тебе не складається так, як би хотілось.
Ще одне золоте правило звучить так: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви». Чи не завжди ми добримуємось його? Я впевнений, що ні. Людина занадто себе любить і не може правильно оцінити ситуацію, подивитися на седе збоку. Отже, учімося добре ставитися одне до одного, привітно розмовляти, любити і поважати, не кривдити ближнього.
У посланні до Матвія є звернення: «Не судіть ближніх своїх, не судіть, щоб і вас не осудили», дотримуючись якого можна було б уникнути багато зла.Адже всі люди на землі різні, нема двох однакових, навіть близнята різняться звичками, уподобаннями, вадами. Ідеальних людей не існує, отже й самі не ідеальтні.
Я добре запам’ятав притчу про слухняного і неслухняного синів, яка навчає бути слухняним і не боятися розкаятися у своїх гріхах, не ховати лихий непослух за добрими словами.
Наш народ завжди був високодуховним, дотримувався заповідей Божих. Про це свідчать прислів'я: «Хто не працює, той не їсть», «Не одежа красить людину, а добрі справи», «Робиш добро, не кайся, робиш зло, зла й сподівайся», «Не копай яму іншому, бо сам у неї впадеш» і інші.
Християнська мораль заснована на Господевій науці, вічна, незмінна для всіх людей, у всі віки. Тож і у ХХІ столітті треба жити за законами Божими, тоді суспільство буде не лише технологічно розвинуте, а і високоморальне і духовнобагате.»
Молода мама ділиться своїми думками про значення церкви у її житті: «Церква для нашої сім’ї відіграє дуже важливу роль. Уже двадцять перше століття, а у хаті є ще старовинні образи на покуті та вишиті бабусині рушники. «Не робіть цього, он Бозя дивиться» так завжди навчала нас мама і бабуся, а зараз і я це приказую своїх донечці.
Хрестини, весілля чи, навіть, похорони – завжди звертались до церкви. Хрестини для сім'ї символізують приєднання людини до храму, до релігії, а шлюб – як благословення Боже на сімейне життя.
Фото 4. Таїнство вінчання
Двічі на рік усі члени сім’ї йдуть до сповіді, щоб очиститися від гріхів і прийняти Святе Причастя. Стало доброю традицією ходити до церкви сім'єю. І тепер уже й найменші члени сім'ї теж відвідують храм Господній. Сім'я неодноразово надавала церкві фінансову допомогу для ремонту. Кожному справжньому християнину хочеться, щоб храм у селі був гарний, доглянутий. Саме тоді над жителями витає Божа Благодать».
Де нам у теперішньому світі, сповненому гонитви за матеріальними благами, відшукати цю спрагнену гармонію душі і тіла? Як нам, забувши про меркантильні інтереси, зустріти Господа?
Відповідь на це питання дає нам Священне Писання, котре розповідає, як перші послідовники Христа «...щодня однодушно перебували у храмі, хвалячи Бога».
Фото 5. Благословення випускників школи
Вони, як безпосередні свідки Ісусового вчення, глибоко усвідомлювали, що храми є дійсно тим Домом Молитви, в якому щодня й щохвилини кожен віруючий здатний доторкнутись до Божественного Спасителя й зцілити свої внутрішні недоліки та хвороби з допомогою благодаті, яка щедро дарується Ним.
ЛІТЕРАТУРА:
1. «Храми Волині» (фотозбірник) Луцьк ВІСНИК 2004
2. Довідкові матеріали настоятеля Свято-Троїцької церкви с. Селець о.Олександра
3. Роздуми учнів і їх батьків про роль церкви в житті людини.